Інформація для батьків
Виявляється, є таке важливе правило – правило «перших трьох хвилин». Коли батьки в сім’ї починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює у відносинах на краще.
Правило «перших трьох хвилин» полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, як ніби зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років. І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, прийшли додому з роботи чи повернулися з відрядження.
Як правило, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона «видає» в перші хвилини зустрічі, саме в цьому і полягає важливість не втратити цей час.
Ви відразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило «перших трьох хвилин». Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обіймають при зустрічі і кажуть, як сильно за ними скучили. У той час як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть «пішли», розмовляючи при цьому по телефону.
Приходячи з роботи, відразу звертайте всю увагу на дитину. Роззувайтеся і біжіть до дитини. У вас є кілька хвилин для того, щоб сісти поруч з нею, розпитати про її день і уважно вислухати все, чим вона хоче поділитися. Потім вже підете займатися побутовими справами і дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами весь вечір, вимагаючи спілкування, уваги, любові.
Важлива не кількість часу, а емоційна близькість
Іноді кілька хвилин душевної бесіди означають для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений разом з вами, якщо думками в цей час ви були в іншому місці. Те, що ми весь час поспішаємо і стурбовані, точно не зробить наших дітей щасливими, навіть якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.
Для батьків і дітей вислів «час разом» має різне значення
Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч з ними, коли вони роблять щось вдома або йдуть в магазин. А ось для дітей поняття «час разом» – це дивитися у очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.
Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент спілкування є щось важливіше, ніж вона.
Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти вільного часу. Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини і дочки подорослішають, тому не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.
Нехай правило «трьох хвилин» вам в цьому стане в нагоді.
Автор: Наталія Сирот .Взято із сайту
Шановні батьки!
Зараз дуже актуальною є проблема кібербулінгу. Для того, щоб уникнути, прочитайте, будь ласка статтю за посиланням.
https://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternet
Список необхідних речей для школи
Виявляється, є таке важливе правило – правило «перших трьох хвилин». Коли батьки в сім’ї починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює у відносинах на краще.
Правило «перших трьох хвилин» полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, як ніби зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років. І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, прийшли додому з роботи чи повернулися з відрядження.
Як правило, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона «видає» в перші хвилини зустрічі, саме в цьому і полягає важливість не втратити цей час.
Ви відразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило «перших трьох хвилин». Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обіймають при зустрічі і кажуть, як сильно за ними скучили. У той час як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть «пішли», розмовляючи при цьому по телефону.
Приходячи з роботи, відразу звертайте всю увагу на дитину. Роззувайтеся і біжіть до дитини. У вас є кілька хвилин для того, щоб сісти поруч з нею, розпитати про її день і уважно вислухати все, чим вона хоче поділитися. Потім вже підете займатися побутовими справами і дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами весь вечір, вимагаючи спілкування, уваги, любові.
Важлива не кількість часу, а емоційна близькість
Іноді кілька хвилин душевної бесіди означають для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений разом з вами, якщо думками в цей час ви були в іншому місці. Те, що ми весь час поспішаємо і стурбовані, точно не зробить наших дітей щасливими, навіть якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.
Для батьків і дітей вислів «час разом» має різне значення
Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч з ними, коли вони роблять щось вдома або йдуть в магазин. А ось для дітей поняття «час разом» – це дивитися у очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.
Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент спілкування є щось важливіше, ніж вона.
Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти вільного часу. Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини і дочки подорослішають, тому не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.
Нехай правило «трьох хвилин» вам в цьому стане в нагоді.
Автор: Наталія Сирот .Взято із сайту
Шановні батьки!
Зараз дуже актуальною є проблема кібербулінгу. Для того, щоб уникнути, прочитайте, будь ласка статтю за посиланням.
https://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternetСписок необхідних речей для школи
1. Зошити в клітинку, 12 або 18 аркушів (5 штук)
2. Зошити в косу лінійку, 12 або 18 аркушів (5 штук).
Яскраві обкладинки відволікають увагу дітей, крім того, можуть викликати заздрість однокласників, тому краще купувати звичайного дизайну.
3. Альбом для малювання, ще бажано мати акварельні листи для малювання(приблизно 12 штук на рік)
4. Кольоровий папір (2 пачки)
5. Кольоровий картон (2 пачки)
и покупці пам'ятайте, що чим гарніший папір Ви купите, тим гарнішими будуть аплікації Вашої дитини.
6. Ножиці (1 штука)
Головна вимога, що пред'являється до ножиць, — щоб вони добре різали.
7. Клей (2 штуки)
Для школи краще всього купити клейкий олівець. Цей тюбик має невеликий розмір та його не можна пролити. Для уроків трудового навчання і клей ПВА
8. Прості олівці (10 штук)
9. Кольорові олівці (2 набори)
10. Точилка (2 штуки)
11. Лінійка 20 – 25 см (2 штуки)
Лінійка може бути дерев'яною та пластмасовою.
12. Пластилін (1 набір)
Бажано мякий, щоб дитині було легше працювати на уроці.
13. Дощечка для ліпки (1 штука)
14. Фарби акварельні (1 штука-12 кольорів)
15. Фарби Гуаш (1 штука-12 кольорів)
16. Пензлі (3 штуки)
Краще придбати набір, що складається з трьох-шести пензликів різного розміру. Оптимально використання пензлів, щетина яких виконана з «поні» або «білки».
Також дитині може знадобитися пензель для клею.
17 Авторучки (10 штук)
Авторучка — одне з найбільш затребуваних канцелярських приладдь в школі. При виборі ручки намагайтеся не купувати надто яскраві й дорогі варіанти. Чим простіша ручка , тим вона краща. Не купуйте авторучку, яка вміє «клацати».
Для школи потрібні кулькові авторучки синього кольору. Краще, якщо корпус ручки буде прозорим. Це допоможе дитині оцінити, як скоро в ручці закінчиться паста.
Капілярні та гелеві авторучки краще відкласти до старших класів.
18. Обкладинки для підручників та зошитів (по 20 штук)
19. Гумка для стирання (2 штуки)
20. Папка для зошитів (1 штука)
Папка для зошитів допоможе зберегти зошити рівними та непом'ятими в шкільному ранці. Незважаючи на те, що більшість сучасних ранців має спеціальне відділення для зошитів, ми все-таки рекомендуємо придбати папку. У цьому випадку, при підготовці до уроку школяру досить буде дістати папку з портфеля, та витягнути зошит вже на столі, а не ритися в пошуках потрібного зошита у темних надрах ранця. Краще вибирати папку із застібкою на липучці.
21.Клейонка фартук.
Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх
переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані
зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки,
неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення
позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи
в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і
долати невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє
покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує
від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той,
якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації
най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох
турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й
переказу.
Правило 7: – головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина
схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її
особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від
оцінки її роботи.
Правило 8: – найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її
особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не
успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не
орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що
похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися,
вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати
дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання,
й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо
досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб
зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність
у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді
спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням
не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема,
а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко
підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного
життя в навчанні.
ТОП-30 порад батькам школярів молодших класів
0 16328
1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри..
(взято із сайтуhttp://pedpresa.ua)
1. Зошити в клітинку, 12 або 18 аркушів (5 штук)
2. Зошити в косу лінійку, 12 або 18 аркушів (5 штук).
Яскраві обкладинки відволікають увагу дітей, крім того, можуть викликати заздрість однокласників, тому краще купувати звичайного дизайну.
Яскраві обкладинки відволікають увагу дітей, крім того, можуть викликати заздрість однокласників, тому краще купувати звичайного дизайну.
3. Альбом для малювання, ще бажано мати акварельні листи для малювання(приблизно 12 штук на рік)
4. Кольоровий папір (2 пачки)
5. Кольоровий картон (2 пачки)
и покупці пам'ятайте, що чим гарніший папір Ви купите, тим гарнішими будуть аплікації Вашої дитини.
и покупці пам'ятайте, що чим гарніший папір Ви купите, тим гарнішими будуть аплікації Вашої дитини.
6. Ножиці (1 штука)
Головна вимога, що пред'являється до ножиць, — щоб вони добре різали.
Головна вимога, що пред'являється до ножиць, — щоб вони добре різали.
7. Клей (2 штуки)
Для школи краще всього купити клейкий олівець. Цей тюбик має невеликий розмір та його не можна пролити. Для уроків трудового навчання і клей ПВА
8. Прості олівці (10 штук)
9. Кольорові олівці (2 набори)
10. Точилка (2 штуки)
11. Лінійка 20 – 25 см (2 штуки)
Лінійка може бути дерев'яною та пластмасовою.
Лінійка може бути дерев'яною та пластмасовою.
12. Пластилін (1 набір)
Бажано мякий, щоб дитині було легше працювати на уроці.
Бажано мякий, щоб дитині було легше працювати на уроці.
13. Дощечка для ліпки (1 штука)
14. Фарби акварельні (1 штука-12 кольорів)
15. Фарби Гуаш (1 штука-12 кольорів)
16. Пензлі (3 штуки)
Краще придбати набір, що складається з трьох-шести пензликів різного розміру. Оптимально використання пензлів, щетина яких виконана з «поні» або «білки».
Краще придбати набір, що складається з трьох-шести пензликів різного розміру. Оптимально використання пензлів, щетина яких виконана з «поні» або «білки».
Також дитині може знадобитися пензель для клею.
17 Авторучки (10 штук)
Авторучка — одне з найбільш затребуваних канцелярських приладдь в школі. При виборі ручки намагайтеся не купувати надто яскраві й дорогі варіанти. Чим простіша ручка , тим вона краща. Не купуйте авторучку, яка вміє «клацати».
Авторучка — одне з найбільш затребуваних канцелярських приладдь в школі. При виборі ручки намагайтеся не купувати надто яскраві й дорогі варіанти. Чим простіша ручка , тим вона краща. Не купуйте авторучку, яка вміє «клацати».
Для школи потрібні кулькові авторучки синього кольору. Краще, якщо корпус ручки буде прозорим. Це допоможе дитині оцінити, як скоро в ручці закінчиться паста.
Капілярні та гелеві авторучки краще відкласти до старших класів.
18. Обкладинки для підручників та зошитів (по 20 штук)
19. Гумка для стирання (2 штуки)
20. Папка для зошитів (1 штука)
Папка для зошитів допоможе зберегти зошити рівними та непом'ятими в шкільному ранці. Незважаючи на те, що більшість сучасних ранців має спеціальне відділення для зошитів, ми все-таки рекомендуємо придбати папку. У цьому випадку, при підготовці до уроку школяру досить буде дістати папку з портфеля, та витягнути зошит вже на столі, а не ритися в пошуках потрібного зошита у темних надрах ранця. Краще вибирати папку із застібкою на липучці.
Папка для зошитів допоможе зберегти зошити рівними та непом'ятими в шкільному ранці. Незважаючи на те, що більшість сучасних ранців має спеціальне відділення для зошитів, ми все-таки рекомендуємо придбати папку. У цьому випадку, при підготовці до уроку школяру досить буде дістати папку з портфеля, та витягнути зошит вже на столі, а не ритися в пошуках потрібного зошита у темних надрах ранця. Краще вибирати папку із застібкою на липучці.
21.Клейонка фартук.
Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх
переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані
зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки,
неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення
позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи
в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і
долати невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.
в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і
долати невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє
покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує
від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той,
якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації
най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох
турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й
переказу.
Правило 7: – головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина
схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її
особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від
оцінки її роботи.
Правило 8: – найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її
особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не
успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не
орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що
похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися,
вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати
дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання,
й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо
досягти.
й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо
досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб
зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність
у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді
спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням
не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема,
а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко
підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного
життя в навчанні.
зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність
у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді
спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням
не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема,
а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко
підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного
життя в навчанні.
ТОП-30 порад батькам школярів молодших класів
0 16328
1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри..
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри..
(взято із сайтуhttp://pedpresa.ua)
10 причин, чому діти до 12 не повинні користуватися ґаджетами
Педіатр Кріс Роуен рекомендує батькам більше часу приділяти дітям (особливо тим, яким ще не виповнилось 12) та не дозволяти їм весь вільний час проводити за комп'ютером чи в телефоні. Адже такий вид дозвілля негативно впилаває на розвиток.Американська академія педіатрії та Канадське товариство педіатрії заявляють, що діти у віці 0-2 років взагалі не повинні піддаватися впливу електронних пристроїв. Діти у віці від 3 до 5 років можуть користуватись ними не більше 1 години в день, з 6 до 18 років — 2 години на день. Однак насправді діти та підлітки користуються ґаджетами в середньому в 4-5 разів більше, аніж рекомендується, а це тягне за собою певні негативні наслідки, які в деяких випадках можуть загрожувати життю.
Портативні пристрої (мобільні телефони, планшети, електронні ігри) значно збільшили доступність і використання сучасних технологій, особливо дуже маленькими дітьми (Common Sense Media, 2013). Тому педіатр, а також біолог, Кріс Роуен наполягає на тому, щоб заборонити використання мобільних електронних пристроїв дітьми у віці до 12 років.
Нижче наведено 10 основних причин для цього рішення, які базуються на даних численних досліджень.
1. Вплив на розвиток мозку
У маленьких дітей з народження і до двох років обсяг мозку збільшується втричі і продовжує розвиватися до 21 року. На формування мозку впливає навколишнє оточення. Надмірне використання технологій може вести до недостатньої уважності і відставання в пізнанні навколишнього світу, порушень навчання, а також підвищеної імпульсивності і зниження здатності до самоконтролю, що може проявлятись як спалахи гніву.
2. Відставання в розвитку
Технології відволікають дитину від рухомих занять, а це може призвести до затримки розвитку. Зараз кожна третя дитина, яка приходить до школи, відстає у розвитку, а це негативно позначається на їх успішності. Рухливість дитини підвищує її уважність і здатності до навчання, а використання технологій до 12 років лиш шкодять розвитку дитини.
3. Ожиріння
Телебачення та відеоігри пов’язані з ожирінням. Діти, яким дозволено користуватися ґаджетами в їх кімнатах, на 30% частіше страждають від ожиріння.
Кожен з чотирьох канадських дітей і кожен з трьох дітей в США має зайву вагу. У 30% дітей з ожирінням розвивається діабет, у них підвищується ризик інсульту, серцевого нападу та ранньої смерті. Через ожиріння діти ХХІ століття можуть стати першим поколінням, багато представників якого не переживе своїх батьків.
4. Недосипання
60% батьків не стежать за тим, як і коли їх діти використовують технологічні досягнення, а 75% дітей користуються ними в своїх кімнатах з дозволу дорослих. 75% дітей у віці 9-10 років сплять менше, ніж потрібно в їхньому віці.
5. Психологічні розлади
Технології можуть стати причиною психічних розладів у дітей. Тут йдеться про депресію, тривожність, порушення уваги, аутизм, біполярні розлади, психоз та проблемну поведінку. У кожного з шести канадських дітей діагностовано психічний розлад, і багато з них уже в такому ранньому віці вживають небезпечні психотропні препарати.
6. Агресивність
Жорстокий медіаконтент може викликати у дітей неконтрольовану агресію. От, наприклад, у популярній відеогрі «Grand Theft Auto V» багато сцен сексуального характеру, вбивства, катування і т.д, які також часто можна побачити на телеекранах у фільмах та телевізійних шоу.
7. Цифрове слабоумство
Зміст електронних медіа призводить до дефіциту уваги, а також зниження концентрації і пам’яті. Діти, у яких проблеми з концентрацією уваги, не в змозі нормально вчитися.
8. Залежність від ґаджетів
Чим більше батьки захоплюються технологіями, тим менше часу виділяють для спілкування з дітьми. Тому діти дуже часто, не отримуючи достатньої кількості батьківської уваги, прив’язуються до пристроїв. Станом на 2009 рік кожен з 11 дітей у віці від 8 до 18 років відчував залежність від технологій.
9. Радіаційні випромінювання
В травні 2011 року Всесвітня організація охорони здоров’я класифікувала стільникові телефони (та інші бездротові прилади) як можливі джерела канцерогенів (“категорія ризику 2В”) через радіаційні випромінювання. Джеймс Макнеймі з канадського Міністерства охорони здоров’я в жовтні 2011 року попередив про те, що “Діти більш чутливі до електромагнітних хвиль, ніж дорослі, так як їх мозок та імунна система продовжують розвиватися”.
В грудні 2013 року доктор Ентоні Міллер зі Школи охорони здоров’я при Університеті Торонто ґрунтуючись на нових дослідженнях, контакт з радіочастотами слід класифікувати як 2А (ймовірний канцероген), а не 2В (можливий канцероген).
Американська академія педіатрії (American Academy of Pediatrics) дотримується такої ж позиції: небезпека радіації існує.
10. Недоцільність
Подальше виховання і навчання дітей за допомогою технологій недоцільне.
Діти — наше майбутнє, але у них немає майбутнього, якщо вони зловживають технікою. Необхідно виробити комплексний підхід, щоб знизити рівень використання технологій дітьми.(взято із сайту https://mizky.com/article/270/handheld-devices-children)
Читання разом із дітьми – дуже важлива й корисна справа не лише для дітей, але й для дорослих. Про це неодноразово писала БараБука, в цьому переконують психологи, педагоги й дослідники дитячої літератури. Проте, на жаль, не всі знають, як запровадити у своїй сім’ї цю звичку.
- Коли читаєте з дітьми, пошукайте разом щось схоже між ними та героями книжки: риси характеру або ж якісь події, подібність між тим, що відбувається в книжці та у вашому житті.
- Робіть прогнози. Запропонуйте дітям вгадати, що у книжці станеться далі.
- Активуйте бекґраунд. Проговоріть, що діти вже знають на тему, якій присвячено книжку.
- Ставте запитання, коли читаєте. Пропонуйте дітям думати про ті чи інші проблеми.
- Пройдіться книжкою. Порозглядайте її. Часом читання – це не читання кожного слова в лінійному порядку від першої до останньої літери, а приємна «прогулянка» ілюстраціями, деталями, вихопленими фрагментами.
- Робіть певні висновки. Синтезуйте разом із дітьми інформацію, яку ви вже знаєте і яку прочитали.
- Мисліть глибше, складніше. Діти направду можуть вас здивувати, якщо ви не заохочуєте поверхове розуміння тексту й теми, а формулюєте складніші запитання і тим самим розвиваєте в дітях критичне мислення.
- Роздивіться разом із дітьми, як книжку зроблено. Поговоріть про те, як розміщено на сторінках малюнки та слова.
- Поговоріть про ілюстрації. Використовуйте малюнки для гри, обговорення теми й проблематики. Спробуйте прочитати книжку лише за малюнками (якщо йдеться про книжку-картинку).
- «Вмикайте» візуалізацію. Уявляйте те, про що читаєте, залучайте фантазію. Це головний інструмент розуміння прочитаного. Якщо діти можуть уявити прочитане, вони це зрозуміли.(взято із сайту http://www.barabooka.com.ua)
Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей
У "шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.
Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому.
Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.Живопис Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.
Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика
.Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.
Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись.У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування.
Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.
У "шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.
Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому.
Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.Живопис Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.
Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика
.Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.
Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись.У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування.
Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.
Що робити, якщо дитина не хоче вчитися
Більшість батьків хоча б раз у житті стикалися з ситуацією, коли їх дитина не хоче робити домашнє завдання. Але на цьому проблеми не закінчуються — навчальна програма дається школяреві насилу, він не завжди розуміє нову тему, не запам’ятовує правила. Що ж робити в подібних ситуаціях?
На думку експертів основними причинами відмови від навчання є:
— проблеми зі здоров’ям;
— непридатний розпорядок дня (наприклад, важко вставати вранці);
— хронічна втома, стрес;
— сварки з однокласниками;
— конфлікти з педагогом чи антипатія до педагога;
— нецікаві предмети (нудьга);
— лінь.
Для початку, розглянемо як причину проблеми зі здоров’ям. Гіповітаміноз, втома, перевтома або стрес можуть стати причиною неуспішності в школі. При гіповітамінозі необхідно дати організму необхідні вітаміни та мікроелементи. Не слід забувати і про правильне харчування. Більше овочів, фруктів в будь-якому вигляді. Попросіть дільничного педіатра призначити вашій дитині курс прийому вітамінів. Не варто займатися самолікуванням і купувати препарати на свій розсуд, оскільки така тактика може тільки нашкодити, як результат — гіпервітаміноз або більш серйозні проблеми.
Важливий розпорядок дня. Засинати і прокидатися дитина повинна приблизно в один і той же час. Невеликі поблажки у вигляді зайвої годинки для гри — тільки у вихідні. По тому ж правилу має бути організоване харчування, відпочинок, навчання. Правильний розпорядок дня не тільки благотворно впливає на самопочуття, а й привчає дитину до дисципліни.
Слідкуйте, щоб у дитини не було непотрібних йому навантажень. Як розумових, так і фізичних. Влаштовуйте йому розумову перерву для відпочинку між заняттями. Не звалюйте на ще не сформованого індивідуума купу додаткових занять у різних секціях. Залиште тільки те, чим дитина дійсно хоче займатися.
Інтернет. Тут розміщується величезна кількість непотрібної, а часто і небезпечної для дитячої психіки інформації. Строго контролюйте «дружбу» дитини з комп’ютером. Слідкуйте, в які ігри діти грають, деякі можуть провокувати агресію.
Стрес. Він теж може бути причиною погіршення успішності дитини. Важливо спочатку зрозуміти причину стресу, а потім робити висновки і вживати заходів. Розмова не повинна виглядати спланованою: заговоріть з дитиною про школу, розкажіть їй про свої шкільні часи, опишіть однокласників і вчителів, нехай вона порівняє вашу розповідь з ситуацією в її школі.
Потрібно з усією серйозністю відреагувати на виниклу проблему, навіть якщо вам вона здається дуже примітивною. Ніколи не висміюйте і не применшуйте проблеми дітей, таким чином ви можете відбити у них бажання ділитися з вами. Дуже важливо дати зрозуміти своїй дитині, що ви готові допомогти їй в будь-якій ситуації.
Сварки з однокласниками. Найбільш поширена реакція багатьох батьків — фізичне покарання за бійки. Але таке покарання не усуває самої причини конфлікту, дитина стає більш потайливою і обережною, щоб її не карали в майбутньому.
Потрібно прийняти почуття дитини, дізнатися, чому вона так вчинила. Потім вказати спосіб правильної поведінки, висловити особисту думку, без образ особистості. Потім потрібно висловити свої очікування, наприклад, що дитина зробить висновки і більше не буде вести себе подібним чином. Також потрібно разом подумати, як можна виправити ситуацію, наприклад, запропонувати альтернативу бійці, підказати, як вирішити суперечку словами.
Конфлікти з педагогом. Багатьом батькам простіше ігнорувати почуття дитини, автоматично стаючи на захист репутації вчителя. Інші, навпаки, погоджуються з думкою дитини, дозволяючи їй негативно відгукуватися про старших. Останнє допускати категорично не можна, оскільки вчитель має бути авторитетом для школяра, в зворотному випадку, дитина буде вважати, що все, про що розповідає вчитель — не важливо і не потрібно.
Важливо розібратися, в чому саме полягає конфлікт між учителем і вашою дитиною. Найчастіше ці проблеми односторонні: школяр ображається на суворе, але справедливе зауваження чи погану оцінку. У такому випадку, потрібно просто допомогти йому виконати справедливу вимогу вчителя або допомогти з уроками. Якщо ж проблема з боку вчителя — він несправедливо занижує оцінки або лає, — вам потрібно поговорити безпосередньо з ним. Не потрібно намагатися стати на чийсь бік, важливо справедливо вирішити конфлікт.
Лінь. Не треба боротися з лінню за допомогою ременя, позбавлення прогулянок і інших каральних заходів. Також, не варто виховувати дитину, постійно нагадуючи їй про навчання. В іншому випадку, небажання вчитися може перерости в огиду до школи і праці взагалі, а також до вас особисто.
Якщо вмовляння і ніякі інші стимули не діють, вам може допомогти матеріальна мотивація, адже дорослі теж не працюють безкоштовно. Ще краще, якщо ви навчите дитину саму створювати собі стимули і призначати винагороду — це йому допоможе в житті.
Найпоширенішим методом роботи з ледачими учнями є спільне виконання домашніх завдань. Але треба розуміти, що допомагати з уроками можна лише в перші дні, щоб навчити дітей прийомів організації праці. Надалі роль батьків зводиться до перевірки і допомоги в разі якихось труднощів. Якщо першокласник неорганізований, не в змозі собою керувати, ви можете сидіти поруч, займаючись якоюсь своєю роботою і наглядаючи за ним. Дорослий повинен розуміти, що його мета звести опіку до мінімуму. До кінця першого шкільного року всі діти повинні вміти готувати уроки самостійно.
Ваше завдання — ненав’язливо контролювати дитину, підказуючи їй і направляючи в потрібне русло. При правильній організації навчального процесу школяр буде з радістю відвідувати школу, старанно виконувати домашні завдання і радувати вас хорошими оцінками.
Взято із сайту http://www.rivnist.in.ua/news/2014/04/07/2445
Більшість батьків хоча б раз у житті стикалися з ситуацією, коли їх дитина не хоче робити домашнє завдання. Але на цьому проблеми не закінчуються — навчальна програма дається школяреві насилу, він не завжди розуміє нову тему, не запам’ятовує правила. Що ж робити в подібних ситуаціях?
На думку експертів основними причинами відмови від навчання є:
— проблеми зі здоров’ям;
— непридатний розпорядок дня (наприклад, важко вставати вранці);
— хронічна втома, стрес;
— сварки з однокласниками;
— конфлікти з педагогом чи антипатія до педагога;
— нецікаві предмети (нудьга);
— лінь.
— непридатний розпорядок дня (наприклад, важко вставати вранці);
— хронічна втома, стрес;
— сварки з однокласниками;
— конфлікти з педагогом чи антипатія до педагога;
— нецікаві предмети (нудьга);
— лінь.
Для початку, розглянемо як причину проблеми зі здоров’ям. Гіповітаміноз, втома, перевтома або стрес можуть стати причиною неуспішності в школі. При гіповітамінозі необхідно дати організму необхідні вітаміни та мікроелементи. Не слід забувати і про правильне харчування. Більше овочів, фруктів в будь-якому вигляді. Попросіть дільничного педіатра призначити вашій дитині курс прийому вітамінів. Не варто займатися самолікуванням і купувати препарати на свій розсуд, оскільки така тактика може тільки нашкодити, як результат — гіпервітаміноз або більш серйозні проблеми.
Важливий розпорядок дня. Засинати і прокидатися дитина повинна приблизно в один і той же час. Невеликі поблажки у вигляді зайвої годинки для гри — тільки у вихідні. По тому ж правилу має бути організоване харчування, відпочинок, навчання. Правильний розпорядок дня не тільки благотворно впливає на самопочуття, а й привчає дитину до дисципліни.
Слідкуйте, щоб у дитини не було непотрібних йому навантажень. Як розумових, так і фізичних. Влаштовуйте йому розумову перерву для відпочинку між заняттями. Не звалюйте на ще не сформованого індивідуума купу додаткових занять у різних секціях. Залиште тільки те, чим дитина дійсно хоче займатися.
Інтернет. Тут розміщується величезна кількість непотрібної, а часто і небезпечної для дитячої психіки інформації. Строго контролюйте «дружбу» дитини з комп’ютером. Слідкуйте, в які ігри діти грають, деякі можуть провокувати агресію.
Стрес. Він теж може бути причиною погіршення успішності дитини. Важливо спочатку зрозуміти причину стресу, а потім робити висновки і вживати заходів. Розмова не повинна виглядати спланованою: заговоріть з дитиною про школу, розкажіть їй про свої шкільні часи, опишіть однокласників і вчителів, нехай вона порівняє вашу розповідь з ситуацією в її школі.
Потрібно з усією серйозністю відреагувати на виниклу проблему, навіть якщо вам вона здається дуже примітивною. Ніколи не висміюйте і не применшуйте проблеми дітей, таким чином ви можете відбити у них бажання ділитися з вами. Дуже важливо дати зрозуміти своїй дитині, що ви готові допомогти їй в будь-якій ситуації.
Сварки з однокласниками. Найбільш поширена реакція багатьох батьків — фізичне покарання за бійки. Але таке покарання не усуває самої причини конфлікту, дитина стає більш потайливою і обережною, щоб її не карали в майбутньому.
Потрібно прийняти почуття дитини, дізнатися, чому вона так вчинила. Потім вказати спосіб правильної поведінки, висловити особисту думку, без образ особистості. Потім потрібно висловити свої очікування, наприклад, що дитина зробить висновки і більше не буде вести себе подібним чином. Також потрібно разом подумати, як можна виправити ситуацію, наприклад, запропонувати альтернативу бійці, підказати, як вирішити суперечку словами.
Конфлікти з педагогом. Багатьом батькам простіше ігнорувати почуття дитини, автоматично стаючи на захист репутації вчителя. Інші, навпаки, погоджуються з думкою дитини, дозволяючи їй негативно відгукуватися про старших. Останнє допускати категорично не можна, оскільки вчитель має бути авторитетом для школяра, в зворотному випадку, дитина буде вважати, що все, про що розповідає вчитель — не важливо і не потрібно.
Важливо розібратися, в чому саме полягає конфлікт між учителем і вашою дитиною. Найчастіше ці проблеми односторонні: школяр ображається на суворе, але справедливе зауваження чи погану оцінку. У такому випадку, потрібно просто допомогти йому виконати справедливу вимогу вчителя або допомогти з уроками. Якщо ж проблема з боку вчителя — він несправедливо занижує оцінки або лає, — вам потрібно поговорити безпосередньо з ним. Не потрібно намагатися стати на чийсь бік, важливо справедливо вирішити конфлікт.
Лінь. Не треба боротися з лінню за допомогою ременя, позбавлення прогулянок і інших каральних заходів. Також, не варто виховувати дитину, постійно нагадуючи їй про навчання. В іншому випадку, небажання вчитися може перерости в огиду до школи і праці взагалі, а також до вас особисто.
Якщо вмовляння і ніякі інші стимули не діють, вам може допомогти матеріальна мотивація, адже дорослі теж не працюють безкоштовно. Ще краще, якщо ви навчите дитину саму створювати собі стимули і призначати винагороду — це йому допоможе в житті.
Найпоширенішим методом роботи з ледачими учнями є спільне виконання домашніх завдань. Але треба розуміти, що допомагати з уроками можна лише в перші дні, щоб навчити дітей прийомів організації праці. Надалі роль батьків зводиться до перевірки і допомоги в разі якихось труднощів. Якщо першокласник неорганізований, не в змозі собою керувати, ви можете сидіти поруч, займаючись якоюсь своєю роботою і наглядаючи за ним. Дорослий повинен розуміти, що його мета звести опіку до мінімуму. До кінця першого шкільного року всі діти повинні вміти готувати уроки самостійно.
Ваше завдання — ненав’язливо контролювати дитину, підказуючи їй і направляючи в потрібне русло. При правильній організації навчального процесу школяр буде з радістю відвідувати школу, старанно виконувати домашні завдання і радувати вас хорошими оцінками.
Взято із сайту http://www.rivnist.in.ua/news/2014/04/07/2445
Комментарии
Отправить комментарий