Моє портфоліо

Сертифікати про проходження тематичних спецкурсів

Майстер-клас Анастасії Нікітіної "Подорож до божественного саду" в рамках науково-практичного семінару "Арт-терапевтичний підхід у розвитку і підтримці психологічного балансу особистості" (25 жовтня 2019 року, МАУП, м.Кропивницький)

«Динамічні паузи, як один із ефективних методів забезпечення оптимізації рухової активності школяра та попередження втоми»

«Від життєрадісності, бадьорості дітей,

залежить їхнє духовне життя, розумовий розвиток,

міцність знань, віра у свої сили.»

В. Сухомлинський

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю, невід’ємною складовою суспільного багатства. Головне завдання школи – виховання фізично і морально здорового покоління, формування нової особистості, здатної вдосконалювати себе, готової до активного творчого життя в незалежній державі.

«Рух - це життя» - ці слова відомі практично кожній людині. Той факт, що рухова активність корисна для організму людини, беззаперечний. Але далеко не всі розуміють, як важлива вона для формування фізичного і психічного здоров'я людини і наскільки необхідно вже змалечку привчати наших дітей вести активний спосіб життя.                                                                                          

Здоров’я дитини – це стан її повного фізичного, душевного та соціального благополуччя. Питання збереження та зміцнення здоров’я дитини належать до стратегічних завдань суспільства. Дані свідчать, що протягом навчання збільшуються відхилення в стані здоров’я дітей, зростає кількість хронічних захворювань, погіршуються показники фізіологічного та психічного розвитку дітей і підлітків. Лише глибоко усвідомлене ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших як до цінності, позитивна мотивація до здорового способу життя з раннього дитинства, створення умов для розвитку особистості з оптимальним залученням суспільного ресурсу допоможе значною мірою реалізувати проблему збереження та зміцнення здоров’я дітей і молоді. Підвищення рівня фізичного розвитку, зміцнення здоров’я і фізичні навантаження сприяють поліпшенню розумової працездатності. Активний режим позитивно впливає на стійкість розумової активності школярів протягом навчального року.

Упродовж життя рухова активність людини набуває різного значення. так, у дитячому віці вона забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, сприяє повній реалізації генетичного потенціалу, підвищує опір захворюванням. Саме тоді, коли проходить становлення організму, він найбільш чутливий до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі й обмеженої рухової активності, що призводить до виникнення гіпокінезії (нестача рухів) та гіподинамії (нестача навантажень).

Діти молодшого шкільного віку відчувають велику потребу у русі. Та з приходом до школи, загальна рухова активність дітей знижується майже на 50%. Діти цього віку швидко втомлюються при одноманітній діяльності, значному навантажені на зоровий аналізатор, нервово-психічному напруженні. Насамперед це виявляється нервовим збудженням адже діти молодшого шкільного віку змушені щодня висиджувати по п’ять уроків у школі. Оскільки учні, особливо 1 і 2 класів, ще не адаптувались до умов шкільного режиму, вони швидко стомлюються: вже через 15 хвилин напруженої розумової праці в них помітно знижується увага, притуплюється сприймання і засвоєння навчального матеріалу, логічне запам’ятовування поступається місцем перед механічним. Водночас втомлюються і деякі м’язи, насамперед ті, що сприяють збереженню правильної постави: м’язи шиї, плечей, спини, тазової ділянки та ін. Через втому та притуплення уваги в молодших школярів порушується правильна постава під час сидіння, знижується працездатність, помітно падає дисципліна.Обсяг рухової діяльності повинен відповідати потребам дитячого організму, це допомагає зберегти працездатність до кінця уроків у школі, до кінця всього дня. Короткочасні фізичні вправи та ігри в процесі уроків сприяють підтриманню активної уваги і підвищують працездатність на заняттях.

Недостатня рухова активність (гіпокінезія) певною мірою обумовлена сучасним способом життя. Поступово знижується інтерес до спорту, тривале перебування на навчальному місці в одній і тій же позі, відпочинок переважно за комп’ютером або переглядом телепередач обмежують рухову активність дитини. Найкращим засобом усунення цих негативних явищ є система фізкультхвилинок, енергізаторів і динамічних пауз, яка компенсує недостатню рухову активність.

         Фізкультхвилинка – це коротка перерва на уроці, під час якої учні виконують певний комплекс фізичних вправ

Головні її завдання:

а) усунення втоми;

б) відновлення уваги, підвищення активності дітей;

в) підвищення загального настрою і створення сприятливих умов для 

творчої діяльності;

г) прищеплення учням навичок правильної організації праці. Під час якої

планомірно чергувались би різні види роботи.

Фізкультхвилинки активізують учнів, сприяють відновленню працездатності, створюють робочий настрій, що є запорукою підвищення ефективності освітнього процесу.

Необхідно використовувати вправи як динамічного характеру, так і ті, що пов’язані з короткочасним м’язовим напруженням. Проте збільшення рухової активності не завжди приводить до бажаного результату, що має відповідати вимогам здоров’язберігаючих технологій.

У фізкультхвилинки необхідно включати й спеціально спрямовані вправи, що забезпечують гарне кровопостачання всіх органів і тканин, стабільну роботу серцево-судинної і дихальної систем, зміцнення м’язів і зв’язок, кісток тощо. Доцільно буде використовувати дихальні вправи. Наприклад,:

Дихальна вправа "Кулька"

Надутищоки. Повільно, плавно випускатиповітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа "Хом'як"

Попереміннонадуватищоки.

Дихальна вправа "Футбол"

Губи витягнуті вперед. Здувативатнучипінопластову кульку на протилежний край столу. Слідкувати, щобвидихуванийструміньповітрябувцілеспрямованим, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Бульбашки"

Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

Дихальна вправа "На гойдалці"

На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

Дихальна вправа "Свищик"

Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку тощо.

Особливу увагу під час проведення фізкультхвилинок варто приділити створенню в дитини позитивних емоцій. Тому пропонується включити у фізкультхвилинку елементи рухливих ігор і театралізації, вправи із предметами, римування з рухами.

Фізкультхвилинки проводяться за перших ознак втоми учнів, а саме:

-         Порушення нещодавно сформованих умінь;

-         Уповільнення координації рухових дій;

-         Примітивне маніпулювання (перекладання предметів, що лежать на столі, постукування по столу тощо);

-         Підвищення дратівливості;

-         Погойдування;

-         Позіхання;

-         Порушення зорових та слухових реакцій;

Основні вимоги до проведення фізкультхвилинок:

• проводяться на початковому етапі втоми 8-13-15-я хвилина заняття

• підбираються добре знайомі дітям, прості, цікаві вправи;

• віддається перевагу вправам для стомлених груп м'язів;

• комплекси фізкультхвилинок підбираються залежно від виду заняття і його змісту;

• підбираються різні за змістом і за формою фізкультхвилинки, так як одноманітність знижує інтерес дітей до них, а, отже, результативність.

Енергізатор – це коротка вправа, що відновлює енергію класу.

Призначення енергізаторів  на уроці – створення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової активності. Крім того, вони дозволяють учням виявити різні здібності – тілесно-кінестетичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування.

Енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.

Переваги використання енергізаторів:

-         відновлення енергії класу;

-         привертання уваги учнів;

-         об’єднання кількох методів навчання в єдине ціле;

-         включення всіх в освітній процес;

-         отримання задоволення від навчання.

Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, оскільки останній використовується не лише для знання втоми, але й для релаксації.

Жоден лікар не зробить для людини того, що вона може і повинна зробити для себе сама – збереження власногоздоров’я, а справа педагога – заробити та виплекати в дитини прагнення до цього.

Приклади вправ для динамічних пауз, фізкультхвилинок, енергізаторів:

► «Подарунок»

Учні стоять. Починаючи з ведучого, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет чи поняття і «дарує» його сусідові (морозиво, квітку, кішку, сонце, свій настрій тощо). Сусід «приймає подарунок» і робить якийсь інший подарунок наступному учасникові. ► «Добра тварина» Діти стоять. Тримаючись за руки. Ведучий тихим голосом каже: «Ми одна велика, добра тварина. Послухаймо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого дихання і дихання сусідів. «А тепер подихаймо разом!» Видих — усі роблять два кроки назад. Вдих — два кроки вперед. «Так не тільки дихає тварина, так чітко й рівно б'ється її вели¬ке, добре серце. Стук — крок уперед, стук — крок назад. Ми всі беремо дихання та стук серця цієї тварини собі. Ми — єдине ціле». ► «Один до одного» Учні стоять парами. Ведучий дає команди: рука до руки, вухо до вуха, спина до спини, плече до плеча, віч-на-віч тощо. За командою «Один до одного» змінити пари.
Учні об'єднуються в трійки. У кожній трійці двоє учасників беруться за руки і, піднявши їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними — це мешканець хатинки.
Якщо ведучий каже «Грім», мешканці хатинок намагаються знайти собі нові хатинки й забігають усередину нової пари. Якщо він каже «Ураган», «хатинки» шукають собі нових мешканців. А за командою «Землетрус» усі трійки розпадаються і створюють нові. Завдання ведучого — знайти собі трійку. Той, хто не встиг знайти нову хатинку або нового мешканця, стає ведучим.
► «Світлофор»
Учні рухаються, а ведучий віддає команди, називаючи кольори світлофору. Якщо тренер каже: «Червоний!», учні мають швидко присісти; якщо «Зелений!» — учасники продовжують іти й плес-кають у долоні; якщо вони чують «Жовтий!», то мають зупинитися і підняти руки вгору. Вправа виконується швидко.
► «Динамічні»
«Напишіть» у повітрі носом і підборіддям цифри від 1 до 10 або букви (наприклад, А, В, Д, О, У, К, М, П, Р, Ш тощо). Робити це слід з максимальним повертанням голови (цифри або букви мають бути високими і великими). Можна малювати в повітрі різні предмети, фігури тощо, писати добрі слова. Виконуючи вправу, потрібно рухати шиєю плавно, без ривків і зайвого напруження. Тулуб тримати нерухомо, спину прямо.
Ця вправа покращує кровообіг головного мозку, роботу шийних хребців, позбавляє обличчя подвійного підборіддя.
► Фізкультхвилинка — гра «Чапля»
Оголошується конкурс на найкращу «чаплю». За сигналом діти повинні праву ногу зігнути в коліні, повернути її на 90° до лівої ноги і притиснути ступню до стегна лівої ноги якомога вище. Руки на поясі. Очі заплющені. Необхідно протриматися в такому положенні якомога довше.
Ця вправа-гра тренує вестибулярний апарат і розвиває здатність концентрувати увагу, а також завжди дуже смішить дітей.
► Дихальна фізкультхвилинка «М'яч»
Ведучий. Уявіть, що у вас у руках м'яч. Зробіть: глибокий вдих і виконайте команду «М'яч пробитий»: зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками як зменшується м'яч.
► Психологічні фізкультхвилинки
Здібність людини до саморегуляції стану, де психічної перебудови забезпечує і її ефективну адаптацію у довкіллі, у стосунках з іншими. Навчати керувати своїм психофізичним станом слід починати з дитячих років.
► «Морозиво»
Ведучий. Я знаю, що ви всі любите морозиво. Уявіть, що ви завітали до Снігової королеви, замерзли й самі стали схожі на морозиво. Тіло, руки, ноги, голова скуті холодом... Брр... Але прийшов добрий чарівник і сказав: «Заплющте очі! Покладіть руки на коліна. Вам зручно, вам ніщо не заважає... Зараз почнемо відтавати. Зігріваються й відтаюють пальчики ніг, зігріваються й відтаюють ступні, зігріваються й розслаблюються коліна. Тепло йде від пальчиків ніг угору, ноги теплі, вони розслабляються. Зігріваються пальчики рук. Пальці розслаблюються. Зігріваються й розслаблюються долоні. Зігріваються й розслаблюються кисті рук. Тепло від кистей іде до ліктиків. Від ліктиків до плечей. Руки теплі, розслабилися. Вам тепло. Тепло йде по всьому тілу, від животика піднімається до грудей, шиї, голови. Обличчю жарко. Обличчя розслабилося, ротик відкрився, голова повисла.
Розтануло морозиво, розтеклося солодкою калюжею по підлозі».
► «Комплімент»
Діти повертаються одне до одного, витягають руки вперед і з'єднують їх із долонями товариша. За сигналом учителя діти по черзі говорять комплімент одне одному. Компліменти не повинні повторюватися. Вимовляється комплімент із посмішкою, треба дивитися в очі дитині, якій він призначається.
► «На кого я схожий (схожа)?»
ДІТИ дають одне одному порівняльні характеристики. Наприклад: «Тетянко, у тебе чудова посмішка, схожа на сонечко!», «Альбіно, у тебе очі як зірочки!»
Гра розвиває мовлення учнів, учить бачити в однолітках прекрасне, добре.
► «Настрій»
Діти ходять по кімнаті, відчуваючи власне тіло.
Ведучий. Подумайте про власний настрій, у якому ви почали вправу. За допомогою ходи продемонструйте різний настрій.
Кожен рух виконуйте протягом 13-ти секунд. Рухайтесь як:
^ дуже втомлена людина;
 ^ щаслива людина, яка отримала радісну звістку;
^ людина, яка постійно чогось боїться;
^ геній, який отримав Нобелівську премію;
^ людина, у якої «нечиста» совість;
^ канатоходець, який рухається по дроту.
 Повертаючись на своє місце, покажіть настрій, у якому перебуваєте зараз. Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках україньскої мови

► «Грім — ураган — землетрус»

Формування комунікативної компетентності шляхом упровадження методів арт-терапії в освітньому процесі

         Формування комунікативної компетентності є одним із пріоритетів освіти. Учені визначили, що школа є важливим етапом соціалізації і розвитку комунікативних умінь, вважаючи ключем до успішної діяльності, ресурсом ефективності й благополуччя майбутнього життя дитини комунікативну компетентність.

Компетентність – це набута в процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Комунікативна компетентність - володіння складними комунікативними навичками й уміннями, формування адекватних умінь у нових соціальних структурах, знання культурних норм і обмежень у спілкуванні, знання звичаїв, традицій, етикету у сфері спілкуванні, дотримання пристойності, вихованість, орієнтація в мовних засобах. (В.М. Куніцина )

Арт-терапія – засіб, що дозволяє піклуватися про емоційне самопочуття і психологічне здоров’я особистості, групи, колективу за допомогою художньої діяльності.

Педагогічна арт-терапія – це різновид творчої діяльності, спрямованої на корекцію стереотипів поведінки дитини засобами художньої творчості. Арт-терапевтичні техніки застосовуються для корекції тривожності, агресивності, страхів, сором'язливості та гіперактивності.  

 Художня творча діяльність уже є своєрідним арт-терапевтичним процесом і дає можливість спостерігати за дитиною у процесі спонтанної творчості, наблизитися до розуміння її інтересів, цінностей, побачити її неповторність та внутрішній світ. У даному випадку діагностичний і терапевтичний процеси протікають водночас завдяки захоплюючій спонтанній творчості, в результаті якої налагоджуються емоційні, довірливі, комунікативні контакти між дорослим та дитиною.

Заняття з арт-терапії можна проводити індивідуально, в парах, у маленькій групі або в цілому класі. Однак, у деяких випадках заняття з елементами арт-терапії може проводити вчитель із цілим класом з метою більш детальнішого вивчення внутрішнього світу своїх учнів та формування міцного, дружнього дитячого колективу в результаті спільної творчої діяльності.

Групова арт-терапія:

Ø дозволяє розвивати ціннісні соціальні навички;

Ø пов’язана з наданням взаємної підтримки членами групи і дозволяє вирішувати загальні проблеми;

Ø дає можливість спостерігати результати своїх дій і їх вплив на інших учасників групи;

Ø дозволяє опановувати нові ролі, а також спостерігати, як рольова поведінка впливає на взаємини з іншими учасниками групи;

Ø підвищує самооцінку і призводить до зміцнення особистої ідентичності.

Переваги використання арт-терапії з:

• Простота застосування технік

• Високий інтерес у дітей до процесу арт-терапії

• Висока ефективність терапії

• Відсутність протипоказань до застосування (крім важких психічних порушень таких як розлади свідомості, маніакальне збудження)

У Харківській загальноосвітній школі № 52 вже 5 рік проходить апробація авторської програми психолога школи Касумової Ольги Сергіївни «Світ моїх захоплень». Мета цієї програми -  корекція і розвиток емоційно-вольової сфери за допомогою арт-методів школярів, адаптація до нових умов життя, зняття м'язового та психоемоційного напруження, розвиток комунікативних навичок серед учнів школи. Я разом з Ольгою Сергіївною теж працюю над апробацією цієї програми. З учнями та вчителями школи ми використовуємо різноманітні арт-методи (малювання фарбами, використання солі на заняттях, створення колажів, тілесна терапія, пісочна терапія тощо).

Арт-терапія має позитивний вплив на тих учнів, яким важно спілкуватись та налагоджувати контакт з однокласниками. Тому,використовуючи арт-методи, ми бачимо, що в учнів зникають перешкоди перед спілкуванням, тому що через арт продукт набагато легше представляти себе, доносити свою думку до інших.

А сьогодні я хочу представити вам один із методів арт-терапії – це робота з солоним тістом. За допомогою ліплення учні дають вихід своїм емоціям, висловлюють накопичені  в ньому переживання. Тісто можна м’яти, катати, стискати, розтягувати, скручувати, рвати на шматочки або сплющувати. Робота з тістом благотворно впливає на нервову систему, знімає напругу і розслаблює. Заняття приносить задоволення і неоціненну користь для здоров’я.

Тренінг "Критичне мислення для учнів початкових класів"

Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом ціннісного підходу до організації освітнього процесу

В умовах сучасної України вкрай важлива потреба у людях, що мають нестандартний погляд на проблеми. Творчі особистості в усі часи визначали прогрес цивілізації, створюючи матеріальні і духовні цінності, що відрізняються новизною. За нових умов життя люди повинні мислити ширше, що нерозривно пов’язано з творчістю. З'являється безліч матеріалу до творення, електронні технологій тощо. Лише творча особистість спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, людини, яка вміє творчо мислити, знаходити вихід в нестандартних ситуаціях.

Проблема розвитку творчих здібностей тісно пов’язана із формуванням ціннісного розвитку особистості. Поняття цінностей відображає один із найсуттєвіших моментів практичної взаємодії людини з навколишнім середовищем та іншими людьми, цінності є як об'єктивними, так і суб'єктивними, оскільки вони створюються під впливом свідомості індивіда. Людина завжди має та використовує можливості вибору того чи іншого шляху, мотивованого її потребами, інтересами, переконаннями та врахуванням умов конкретної ситуації.

Система ціннісних орієнтацій особистості завжди адекватна системі цінностей суспільства. Слідом за переоцінкою цінностей, що відбувається в суспільстві постійно, а іноді передбачаючи її, з'являються зміни в ціннісних орієнтаціях особистості.

Процес формування  цінностей ми розглядаємо як ряд психічних процесів особистості – від формування потреб і мотивів, цілей та оцінок до формування якостей моральної особистості.

Цінності є показниками розвиненої особистості, тому можна стверджувати, що цінності, набуваючи особистісного забарвлення, стають особистісними якостями. Особистісне зростання й залежить від того, наскільки учень розвинений творчо.

Значущість проблеми розвитку дитячої творчості, розкриття і максимальної реалізації творчих здібностей кожної особистості підкреслюється у Національній стратегії розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Державному стандарті початкової освіти»: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу…»

Молодший шкільний вік – такий період життя, коли творчість може стати універсальним і природним способом розвитку цінностей людини. Творчі здібності посідають важливе місце в розвитку дитячої творчості, починаючи з перших років життя людини. Вони акумулюють життєдайну творчу енергію дитини, це стимул, засіб і показник її фізичного психічного і духовного розквіту, максимальної реалізації природних можливостей .

Проблема розвитку творчих здібностей молодших школярів з плином часу не втрачає своєї актуальності і, навпаки, вимагає постійної пильної уваги дослідників та подальшого розвитку. Питання виховання творчої особистості знаходить своє відображення в альтернативних освітніх програмах, в інноваційних процесах, що відбуваються в сучасній школі. Здібності розвиваються в процесі діяльності творчого характеру, яка змушує учнів пізнавати і дивуватися, знаходити рішення в нестандартних ситуаціях. Тому сьогодні в педагогічній науці та практиці йде інтенсивний пошук нових, нестандартних форм, методів і прийомів їх розвитку.

Проблема розвитку творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи педагогів, психологів, філософів. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб’єктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Робота не за шаблоном, не за зразком є також показником розвинутих творчих здібностей. Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне - актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.

У структурі  творчого потенціалу особистості центральною складовою є креативність -  творча,  новаторська діяльність.  Американський психолог П. Торенс виокремив основні параметри креативності:

· творча продуктивність;

· оригінальність;

· гнучкість;

· деталізація.

С.О. Сисоєва запропонувала визначати креативну особистість як таку, що має внутрішні передумови, які забезпечують її творчу активність, тобто нестимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність.

Школярі, у яких є задатки до креативності, дуже часто випереджають однолітків у своєму розвитку: мають чудову пам’ять, яка базується на ранньому мовленні та мисленні; рано починають класифікувати й категоризувати інформацію; мають великий словниковий запас, вони із задоволенням читають словники, енциклопедії; можуть займатися кількома справами одночасно; дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ; у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання; старанно працюють над вирішенням поставлених завдань; можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі; їм властиве розвинуті цінності особистості; вони постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу, й у вирішенні деяких із них досягають успіху. Однак для таких дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій; надзвичайно схильні до немовних проявів почуттів.

Можна визначити такі особливості розвитку творчих здібностей молодших школярів:

· висока пізнавальна активність;

· допитливість, прагнення створити нове;

· самостійність в розв’язанні нових завдань, у пошуку оригінальних рішень;

· швидкість засвоєння нової інформації, висока швидкість перебігу розумових процесів;

· схильність до широкодіапазонного використання своїх знань, швидке опанування уміннями, навичками, прийомами;

· фантазування, схильність до творчої інтерпретації.

Молодший шкільний вік - важливий етап виховання творчого мислення дитини. Але у пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. І тут особливу увагу потрібно звернути на такі моменти:

1. Організувати спостереження. Молодші школярі «дивляться», але «не бачать». Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що надає роботі оригінальність.

2. Стимулювати творчу уяву. Діти 6-9 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення.

3. Розвинути потребу творчості. Створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти щось цікаве у природі тощо.

4. Підтримувати позитивні емоції. Діти молодшого шкільного віку надзвичайно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому завдання педагога - дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.

5. Виховувати вольові риси характеру. У творчому процесі, зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру, як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами А.С.Макаренка, відмова від ризику означає відмову від творчості. Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри.

6. Будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, який буде активізувати творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо.

Для розвитку творчих здібностей важливо використовувати виховання успіхом. Успіх - чи то в роботі, чи то в навчанні - приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень. Виховувати учнів потрібно успіхом. Ніколи не зловживати докорами зауваженнями, двійками, а навпаки - підтримувати невстигаючого, хвалити за кожний, навіть незначний крок вперед. Важливу роль успіху підкреслював свого часу В.О. Сухомлинський: «Є успіх - є бажання навчатися. Це особливо важливо на першому етапі навчання - у початковій школі, коли дитина ще не вміє долати труднощі, де невдача стає справжнім горем». Боротися за успіх у навчанні - означає вчити дітей вчитися, виховувати організованість, самостійність, відповідальність, дисциплінованість.

Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів та учнів, батьків та дітей, вчителів та батьків. У початкових класах для успішного навчання дитини обов'язковим є постійний контроль з боку батьків. По-перше, слід виховувати в дитини організованість. Необхідно організувати розпорядок дня дитини і допомагати їй його дотримуватися. У дитини повинні бути щоденні домашні обов'язки. Абсолютно необхідно, щоб до розпорядку дня було внесено щоденне читання.

         Рівень творчості дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких дитина набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних видах діяльності. Тому індивідуальні відмінності дітей, які спостерігає вчитель першого класу, вже досить значні. Кожний погляд на творчість дітей дошкільного віку порівняно зі шкільним дає всі підстави твердити про значне згасання творчих можливостей школярів по відношенню до дошкільників. Дійсно, потрапивши до школи, дитина значною мірою втрачає ту свободу, яка дозволена, це по-перше, а по-друге, у школі дещо втрачається можливість для ігрової діяльності дітей, фантазування, особистого пізнання світу тощо. Шкільне навчання обмежує  й час. Більшу частину його дитина мусить  витрачати на навчання. Отже, для більшості дітей творчість і творче мислення змінюються шаблонним вивченням навчальних предметів. Однак  указані обмеження не позбавляють дитину творчості, вони лише дещо її стримують. Творчість дітей у шкільному віці може набувати таких своїх проявів, що не завжди стають  зрозумілими для вчителя: учні, які мають високий творчий потенціал, можуть протистояти суворій дисципліні, конформізму, вони схильні до незалежності, мають підвищене почуття гумору і гостріше реагують на несправедливість. Такі діти не сприймають суворо регламентованих занять, які повторюються і навіюють нудьгу. Але водночас вони  напрочуд допитливі та інтелектуально активні.

 Дитина високої творчої спрямованості здатна з головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв’язання певної проблеми. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці.

Вік від 6 до 7 років вважається у віковій психології надзвичайно важливим у плані появи психологічних новоутворень, що дозволяють дитині перейти на новий етап вікового розвитку, тобто стати молодшим школярем, оволодіти новим видом провідної діяльності - навчанням. Пізнавальна діяльність мотивується допитливістю і бажанням спілкуватися з розумними людьми, тому основним завданням є формування пізнавального мотиву засобами предметів. Принцип систематичної роботи над розвитком усіх учнів стає особливо значущий при роботі з 6-річними дітьми.

 Суттєва  ознака творчої діяльності дітей молодшого шкільного віку - суб'єктивна новизна продукту діяльності. За своїм об'єктивним значенням «відкриття» дитини може бути і новим, незвичним, але, в той же час, виконуватися за вказівкою вчителя, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке розв’язання , яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався він до нього самостійно, не копіюючи відоме. У цьому випадку ми маємо справу з творчим процесом, заснованим на здогадці, інтуїції, самостійному мисленні учня. Тут важливий сам психологічний механізм діяльності, в якій формується уміння вирішувати нешаблонні, нестандартні задачі. Успішне формування в молодших школярів творчого мислення можливе лише на основі врахування педагогом основних особливостей дитячої творчості та рішення центральних завдань у розвитку творчого мислення.

 Головним чинником, що визначає творче мислення дитини, є її досвід: творча діяльність, уява знаходяться в прямій залежності від багатства і різноманітності минулого досвіду людини. Звідси випливає найважливіше завдання у формуванні творчого мислення молодших школярів - для того, щоб сформувати в учнів уміння творчо розв’язувати поставлені перед ними завдання, необхідно перш за все подбати про розвиток у них широкого кругозору, про створення реальної почуттєвої основи для уяви. Розвиток творчих здібностей є невіддільний від формування виконавських умінь і навичок. Чим різнобічніше і досконаліші вміння і навички учнів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим більш складні завдання виконують діти.

 Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільний від розвитку її мови. Тому найважливіше завдання в розвитку творчого мислення учнів - навчити їх вмінню словесно описувати способи розв’язання  завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення її. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план.

Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідною здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо у цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки тощо.

Молодші школярі велику частину своєї  активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їхні ігри - плід буйної роботи фантазії, вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньою також є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике.

Однак  фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому пізнанню навколишнього світу, саморозкриттю і самовдосконаленню особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, уваги, мовлення і в цілому творчості.

 Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Вона дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активній уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ. Вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, збагачують його індивідуальний життєвий досвід.

Для розвитку дитини дуже важливо формування багатьох цінностей. Слід зазначити, що для школяра взагалі характерно пізнавальне ставлення до світу. Така цікава спрямованість має об'єктивну доцільність. Інтерес до всього розширює життєвий досвід дитини, знайомить її з різними видами діяльності, активізує її різні здібності. Діти, на відміну від дорослих, здатні виявляти себе в художній діяльності. Вони із задоволенням виступають на сцені, беруть участь у концертах, конкурсах, виставках і вікторинах. Розвинена здатність уяви, типова для дітей молодшого шкільного віку, поступово втрачає свою діяльність у міру збільшення віку.

Стимулюванню розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку сприяють:  

І. Розвивальні ігри, які дитина засвоює особисто: «Склади візерунок», «Рамки та вкладники Монтесорі», «Унікуб», «Склади квадрат», «Мавпочка», «Цяточка», «Увага», «Цеглинки».  Результати застосування розвиваючих ігор: дитина розвиває здібності до асоціативного мислення, може встановлювати структуру і системні зв'язки ігор, співвідношення між цілим і часткою, системою як носієм надсумарних якостей. Це основа майбутніх властивостей, необхідних для конструкторської та винахідницької діяльності, обов'язкові якості вченого.

Результати застосування: розуміння співвідношень між системою і підсистемою, системою і надсистемою, послідовності явищ, призначення предметів та явищ згідно з їх властивостями.

ІІ. Ознайомлення з логікою системного аналізу через ігри. Ігри «Що у чому» (система — надсистема), зворотна гра «Підсистема-система». Послідовність «Раніше-пізніше».

Результати застосування: розуміння співвідношень між системою і підсистемою, системою і надсистемою, послідовності явищ, призначення предметів та явищ згідно з їх властивостями.

 ІІІ. Ознайомлення з доступними елементами теорії вирішення винахідницьких задач та їх використання для розв'язання побутових проблем, зрозумілих дітям. Ознайомлення з основними засобами методу творчої уяви (частка теорії вирішення винахідницьких задач, що базується на вивченні фантастичної літератури) та їх використання для розв'язання казкових проблем та вигадування окремих казкових ситуацій. Засвоєння основних засобів вирішення винахідницьких задач: прийоми подолання протиріч, зрозумілі дітям, прийоми та методи фантазування.

Результати застосування: уміння проводити системний аналіз, самостійно визначати головну і допоміжні функції, сформулювати ідеальний кінцевий результат. Знання основних методів та прийомів фантазування, вміння використовувати їх при розв'язуванні побутових та казкових проблем. Використання засобів ТВВЗ при розв'язанні побутових проблем, доступних дітям.

 ІV. Перехід від навчання через гру до навчання через запам'ятовування. Навчання стає усвідомленою метою. Дидактичні засоби: тренінг асоціацій, створення казки і її розвиток за допомогою елементів теорії вирішення винахідницьких задач з виявленням та розв'язанням суперечностей. Використання типових прийомів розв'язання суперечностей для вирішення побутових проблем і проблем трудової діяльності школяра: об'єднання; асиметрії; універсальності; попередньої дії; зробити «навпаки»; динамічності; часткової або надмірної дії; використання механічних коливань; обертання шкоди у користь; зворотного зв'язку; посередника; самообслуговування; копіювання; зміни фарби; відкидання та регенерації часток; однорідності; теплового розширення. Розвиток творчої уяви за допомогою символічної аналогії (синоніми, антоніми) і оксиморона. Створення казок прийомом зміни героя на особу, ім'я якої співзвучне або близьке за звучанням до імені героя.

 Результати застосування: знання методів і засобів асоціативного пошуку, доступних типових прийомів подолання суперечностей та їх використання для розв'язання казкових та побутових проблем через подолання суперечностей. Вміння звільнятися від психологічної інерції, пов'язаної з однозначністю використаних назв та уявлень про предмети та явища, націленість на множинність варіантів мислення.

 Суть творчих завдань одна -  при їх розв’язанні  відбувається досвід творчості, знаходиться новий шлях або створюється щось нове. Ось тут і потрібні особливі якості розуму: спостережливість, вміння співставляти і аналізувати, комбінувати, знаходити зв'язки і залежності, закономірності тощо,тобто  все те, що в сукупності і складає творчі здібності. Творча діяльність є більш складною за своєю сутністю, доступна тільки людині. Є важлива «формула», яка підіймає завісу над таємницею народження творчого розуму: «Спочатку відкрити істину, відому багатьом, потім відкрити істину, відому деяким, і нарешті відкрити істину, нікому ще невідому». Усе це і є шлях становлення творчої сторони інтелекту, шлях розвитку винахідницького таланта. І обов'язок вчителя -  допомогти дитині стати на цей шлях.

Отже, основними особливостями розвитку творчих здібностей є висока пізнавальна активність, допитливість, прагнення створити нове, самостійність в розв’язанні нових завдань,  пошук оригінальних рішень, швидкість засвоєння нової інформації, висока швидкість перебігу розумових процесів, схильність до широкодіапазонного використання своїх знань, швидке опанування уміннями, навичками, прийомами, фантазування, схильність до творчої інтерпретації. 

Визначальною умовою успіху творчості є систематична наполеглива і напружена робота.

Розвиток творчих здібностей на уроках української мови

Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, починаючи вже з першого класу – таке завдання я поставила перед собою.

Щоб сформувати творчі здібності, дитині необхідно якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів діяльності, які їй подобаються найбільше, а потім – в усіх притаманних учням видах діяльності (гра, малювання, конструювання, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до будь-якого з цих видів діяльності, вдається захопити дитину процесом творчості.

Серед шляхів розвитку творчих здібностей, пізнавальної активності, самостійності, самореалізації дітей підкреслюється необхідність використання в роботі з учнями початкових класів різноманітних завдань – навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних, творчих.

Розвитку творчих здібностей сприяють:

- словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закінчення вірша;

- складання казки за малюнком;

- створення продовження казки, оповідання;

- складання чистомовок;

- використання анаграм, метаграм;

- словесне малювання;

- творчі списування текстів;

- вилучення зайвого тощо.

Для розвитку творчих здібностей можна використовувати:

1. Метод гри.

Гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, є постійною її супутницею. Гра для дитини – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Тому в своїй роботі використовую розвивальні ігри як засіб навчання і виховання.

В добукварний період, на уроках навчання грамоти, використовуються такі ігри:

Гра «З яких звуків складається слово?»

Основна мета цієї гри – навчити дитину вслухатися в слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків.

 Гра «Заміни звук»

Гра вдосконалює фонематичний слух, розвиває уяву, розумові операції аналізу і синтезу.

На уроках використовувати навчальні ігри «Розумові розминки»:

Гра «Чому так трапилось?» Річка вийшла з берегів і затопила ближнє поле.

Гра «Висновок»: Оленка старша за Марійку, а Марійка старша за Миколку. Хто найстарший? Наймолодший?

2. Використовуючи у роботі інтерактивні методи, треба використовувати ігри: «Мікрофон», «Акваріум», «Карусель». Методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти.

3. Елементи технології критичного мислення.

Коли дитина приходить до школи, відбувається процес її адаптації до тих видів і форм діяльності, в яких їй доведеться брати участь у дорослому житті. І цей процес відбувається за умови комунікативної діяльності. Тому для розвитку мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовую такі завдання:

«Крісло автора»

Учні за бажанням сідають у «крісло автора» і розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім’я тощо.

«Опиши навпаки»

Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів описують його, замінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні.

4. Під час роботи з дітьми вчитель керує процесом творчості, спрямовуючи його на активізацію творчої думки. Тому варто використовувати метод мозкового штурму.

         Метод мозкового штурму тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять висновок. (Магічний трикутник, квадрат. Площа. Вимірювання площі.)

5. Для розвитку творчих здібностей учнів стратегія комбінаторних дій:

- таблиці – тренажери;

- гра «Утвори слово» (рис – сир).

6. Розвиток творчого мислення неможливий без формування розумових операцій, використовується такий метод розвитку уяви, як «морфологічний аналіз».

Мета даного методу полягає в тому, щоб:

*формувати у дітей уміння давати велику кількість різних категорій відповідей у рамках заданої теми;

*створювати умови для оцінки дитиною отриманих ідей;

*учити деталізувати найбільш продуктивні відповіді.

7. Метод «Думай про інше»

Багато винаходів у нашому житті мають «аналоги» у природі. Літак схожий на птаха, вертоліт – на бабку, підводний човен – на рибу. Щоб винаходити, потрібно бути спостережливим, уміти придумувати, на що схожі різні предмети.

Розумовий розвиток дитини залежить від того, наскільки вона бере участь у продуктивних видах діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім утілювати його в практичній діяльності. Саме участь у продуктивних видах  з учнями першого класу. Залучати дітей до таких видів художньої діяльності:

- зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація);

- музична діяльність (сприймання музики, ігри, хороводи);

- художньо – мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, створення власних творів);

- театралізована діяльність (інсценізація казок).

8. Міжпредметні зв’язки як підготовчу ланку до інтегрованого навчання. Як відомо, в перші два роки навчання в школі не слід особливо акцентувати на інтеграції, так як у дитини ще не великий багаж знань, не сформувалися граматичні, обчислювальні, технічні навички. Крім того, одна з обов'язкових та основних вимог інтегрованого викладання - підвищення ролі самостійності учнів,  тому що інтеграція неминуче розширює тематику досліджуваного матеріалу, викликає необхідність більш глибокого аналізу і узагальнення явищ, коло яких збільшується за рахунок інших предметів. В той же час, усвідомлюючи, що при організації інтегрованого навчання з'являється можливість показати світ у всьому його різноманітті з залученням наукових знань, літератури, музики, живопису, що сприяє емоційному розвитку особистості дитини та формуванню його творчого мислення, я вважаю не тільки доцільним, а й необхідним реалізовувати завдання формування цілісного погляду на навколишній світ і місце людини в ньому шляхом інтегреції. На даному етапі навчання вона має колективний характер, тобто "Трохи про все". Діти знайомляться з багатьма явищами, поняттями, предметами вже на ранньому етапі навчання, але мають про них самі елементарні уявлення. У процесі навчання вони отримують все нові і нові знання, поповнюючи й розширюючи вже наявні. У цьому для мене полягає основна складність інтегрованих уроків, так як необхідно зберегти динамічний розвиток будь-якої теми від її введення до закріплення. У свою чергу, ці уроки дозволяють мені скоротити термін вивчення окремих тем, ліквідувати дублювання матеріалу з різних предметів, приділити більше уваги (у різноманітних формах) тим цілям, які я виділяю в даний момент навчання (розвиток мови, мислення, орфографічної пильності, творчого потенціалу).

Треба залучати дітей до участі в конкурсах,наприклад, конкурс віршів «Моя країна – Україна», конкурс малюнків «Новорічний серпантин», «Здоровим бути – модно», «Зима - чарівниця», «Світ моїх казок»,де учні можуть проявити свою творчість та фантазію.

Враховуючи дані про молодший шкільний вік, як сензитивний період для розвитку творчих здібностей, правомірно говорити, що для учнів молодшого шкільного віку мовна та мовленнєва діяльність у роботі над текстом у сприятливій атмосфері співпраці та співавторства буде сприяти розвитку дитячої творчості.

 Умовою оптимізації процесу роботи над текстом є розвиток психофізіологічних процесів – уваги, пам'яті, мислення, сприймання, уяви, мовлення. Теоретичне осмислення особливостей мовно-мовленнєвого середовища та специфіки творчих здібностей дало підстави стверджувати, що в побудові системи вправ з розвитку творчих здібностей необхідно, щоб усі вправи були цілеспрямовані, наступні спиралися на попередні й підносили дітей на новий рівень оволодіння мовою, тобто становили цілісну систему і відповідали таким основним дидактичним вимогам:

·

розвиток і закріплення різних якостей знань і умінь (повнота, міцність, усвідомлення, гнучкість);

·забезпечуваність достатньою повторюваністю вправ за видами і кількістю протягом вивчення всієї теми;

·економна форма пред’явлення, коли до одного запису, малюнка, об’єкта можна сформулювати кілька тренувальних завдань;

·наявність різних форм керівництва роботою учнів залежно від ступеня засвоєння ними матеріалу (опора на зразок, таблицю, поопераційне коментування, контроль кінцевих результатів тощо);

·врахування вікових особливостей учнів;

·набуття знань з української мови та розвиток умінь і навичок у зв’язку з усіма видами мовленнєвої діяльності;

·зв’язок з уроками читання;

·активізація мисленнєвої діяльності (порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування, класифікація та ін.);

·розвиток різних видів пам’яті;

Тобто всі вправи мають бути послідовно розташовані.

Роботу над текстом, яка б сприяла розвитку творчих здібностей, слід будувати відповідно до фаз мовленнєвої діяльності учнів у процесі формування умінь текстосприйняття і текстотворення. Її можна структурувати таким чином:

·фаза орієнтування;

·фаза реалізації;

·фаза контролю.

Це дозволило визначити елементи творчої діяльності учнів при створенні власних вправ на кожному етапі.

Фаза орієнтування

Мета - познайомити учнів з текстом як одиницею мови і мовлення, з його структурою та основними категоріями, зацікавити учнів, створити позитивну мотивацію для вивчення тексту. Творча діяльність на цьому етапі виявляється в спостережливості та здібності помітити те незвичайне, чого часом не помічають.

Фаза реалізації

На цьому етапі школярі вчаться бачити структуру конкретного тексту, виділяти властиві даному тексту категорії, знаходити лексичні і синтаксичні особливості цього тексту, визначати його тему та ідею і т.ін. Творча робота учнів полягає в аналізі та інтерпретації тексту.

Фаза контролю

Метою цього етапу є усвідомлення учнями способів творення текстів. Діяльність їх на даному етапі можна визначити як безпосередньо творчу.

Відповідно до принципів навчання української мови та принципу градації, з визначеними вище методами і прийомами, та враховуючи фази текстової мовленнєвої та мовної діяльності, можна виділити 3 рівні методичної системи навчання – 3 рівні методичної градації вправ:

I- пропедевтичні вправи, мета яких - забезпечити первинне сприймання тексту;

II- умовно-творчі вправи;

III- творчі вправи.

Перший методичний рівень, або рецептивно-репродуктивний, має на увазі засвоєння одиниць мови в єдності значення і форми та на основі засвоєних знань про текст формування уміння правильно сприймати і аналізувати текст. Зокрема, він припускає засвоєння знань про текст як одиниці мови і мовлення та його основних структурних категорій, засобів зв'язку в тексті і т.ін. Цей рівень передбачає рецептивно-репродуктивну діяльність учнів з текстовим матеріалом, дає можливість при сприйнятті текстів усвідомлювати єдність значення форми і функції вивчених одиниць мови.

Другий методичний рівень або умовно-творчий, передбачає сформованість в учнів здатності виконувати різні творчі завдання з текстом. Наприклад, реконструювати текст, відновлювати деформований текст, «збирати» текст з фрагментів і т.ін.

Третій методичний рівень, або творчий - це рівень творчих вправ, коли, на основі отриманих знань та умінь, учні створюють власні висловлювання як в письмовій, так і в усній формах, проявляють свої творчі здібності.

Усередині кожного рівня вправи теж розташовуються в певній послідовності залежно від їх типів. Важливою ланкою в системі вправ є їх послідовність.

Як було зазначено, робота з текстом дає змогу реалізовувати мовленнєвий, мовний та соціокультурний компоненти нового змісту навчання української мови. Соціокультурна змістова лінія реалізується добором мовного матеріалу, що відбиває особливості матеріальної й духовної культури українського народу, мовленнєва – формуванням практичних умінь і навичок мовлення в результаті виконання творчих вправ, мовна – підбором системи завдань до вправ, що дозволяють формувати основні мовні поняття, передбачені програмою з української мови.

Система пропедевтичних вправ у роботі над текстом

2 клас

Вправа 1.

Лиш ялинка зелена серед лісу стоїть. Пожовкле листя сиплеться з клена. Настала осінь.

Чи можна сказати, що це текст?

Вправа 2.

Дібрати і записати заголовок до тексту. Знайти в тексті зачин, основну частину, кінцівку.

В усі пори року калина красива та корисна.

Плоди калини червоного кольору, смачні і соковиті.

З калини готують різні страви. Вона відома в народній медицині. Настоєм квітів, листків, плодів калини полощуть горло при ангінах, промивають рани, лікують застудний кашель.

Вправа 3.

Вибрати із запропонованих заголовків найбільш влучний. Записати його.

Весна. Лісові дзвіночки. Краса природи.

Зацвіли лісові дзвіночки. У кожній пелюсточці — маленький молоточок. Повіяв вітер. Молоточок доторкнувся до пелюсток й дзвонить. Дзвін пливе над лісом.

(За В. Сухомлинським)

Залучення до творчої діяльності здійснювала і на уроках навчання грамоти. Так під час читання дітьми навіть невеличких текстів пропонувала продовжити текст, змінити кінцівку чи зобразити закінчення художніми засобами.

Виховувати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, тому що краса, яка не сприймається, - мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ.

Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.

Тому, залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію успіху», поважаючи дитину, вчителі в змозі виховати творчо працюючу особистість.

 На більшості уроків української мови одне з провідних місць відводиться поезії. У віршованій формі проводиться організаційний момент уроку.

Наприклад:

Мова наша найрідніша

Зрозуміла і ясна.

Поетична, найсвятіша

 І чарівна як весна.

Тож вивчайте рідну мову

Вже тепер з маленьких літ.

Українське наше слово

Хай звучить на цілий світ

Кожен урок мови проводиться під девізом типу:

„Хоч і тернистий шлях до знань,

та нас це не лякає.

Ми рідну мову українську

Старанно всі вивчаємо."

Діти краще засвоюють матеріал, запам'ятовують правила у віршованій формі.

Наприклад, під час вивчення теми „Іменник" можна використовувати віршовані правила.

1.     Іменник - це частина мови

2.     Без неї нам не обійтись.

       - Це - хто? Це - що? - завжди він знає

       Предметів назви пам'ятає.

3.     Що це? Книжка, дошка, мед,

4.     Чоботи, штани, корсет.

       Хто це? Лікар, мама, кіт,

       Птах, комаха і ведмідь.

       Іменник всім дає ім'я

       Предмети влучно назива.

 На уроках діти також реалізують свої творчі можливості під час виконання творчих вправ, завдань пізнавального характеру.

Діти прагнуть розвивати свої можливості, удосконалювати свої знання і вміння. Більш глибше і ширше учні розкриваються на уроках розвитку зв'язного мовлення, які потребують прояву творчості, фантазії, мислення, достатнього словарного запасу. Діти складають твори за планом, за власними спостереженнями, за уявою, за поданим початком чи кінцем, на задану тему і т.д.

Треба  вчити дітей спостережливості і помічати найістотніше у предметах, явищах, виділяючи їх ознаки у певній послідовності, зображувати ціле через подачу найхарактерніших ознак, властивостей. Для закріплення і перевірки знань учнів на уроках використовуються тести, інтерактивні вправи. Вони забезпечують швидкий зворотній зв'язок „учень-учитель" , активізують діяльність учнів на уроці.

Інтерес до навчання і всебічний розвиток дітей неможливий, якщо в класі немає постійного обміну знаннями, загального потягу до них, цікавих і змістовних розмов між дітьми, між учителем і дітьми. Створити в класі багатий інтелектуальний фон одне з головних завдань, над яким треба працювати.

Вивчаючи основи наук у початкових класах діти складають речення, пишуть твори, придумують казки, загадки, і це сприяє розвитку інтелектуального фону в класі, розвиває мислення та творчу уяву. Для того, щоб дітям було цікаво вчитися намагаюся щоб діти відчували, бачили свій ріст, раділи своїм успіхам, у досягнення яких вкладено їхній труд, їхнє старання.

Роботу дітей на уроках конструювати,завдяки принципу „Не кажи не вмію, а кажи навчусь".

На уроках читання є всі умови для розвитку творчої уяви, образного мислення. Слово стає знаряддям, за допомогою якого діти дивляться на світ своїми очима, відчувають, переживають красу побаченого і почутого. Через слово краса входить в дитячі душі, запалюють їх.

В дітей з'являється бажання передати свої почуття і переживання, висловити свою думку чи припущення.

Кожен урок повинен формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. А для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом - словосполучення, смислову фразу, речення. Тому великого значення приділяється словниковій роботі,на збагачення активного словника учнів, на розвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні.

Виходячи із завдань словникової роботи, пропонуться дітям такі вправи:

1)    Прочитайте колонки слів, знайдіть пари близьких за значенням слів. Наприклад: Кричати, горлати, горланити, лементувати, галасувати

2)    Прочитайте слово. Як сказати по-іншому?

3)    Прочитайте слово. З яких слів воно утворене?

4)    Прочитайте словосполучення. Утворіть з його слів нове слово.

 5)  Серед слів знайдіть прикметник (іншу частину мови). Яке слово сховалось у цьому прикметнику? (Наприклад: дубовий).

6)  Прочитайте слова: поділіть їх на дві групи. Поясніть, чому так поділили. Поділіть слова на групи, аналізуючи їх значення.

7)  Знайдіть слова, які відповідають на питання хто?

8)  Прочитайте найдовше слово; найкоротше слово. Визначте скільки в ньому складів.

9)  Прочитайте слова. Чи є серед них слова з різною кількістю звуків. Знайдіть слова, у яких є букви, що означають два звуки. Найкращим тлумачником слова вважаю контекст і добиваюся щоб

школярі не тільки зрозуміли зміст нового слова в контексті, а й зуміли пояснити його значення.

 Матеріали для словникової роботи дають безпосередні спостереження дітей за оточенням, які не тільки збагачують їхній словник новими поняттями, а й сприяють певному усвідомленню цих понять з перевіркою на практиці. Прийом словесного малювання і після того, як учні прочитали оповідання і зрозуміли його зміст, у бесіді під керівництвом вчительки вони встановлюють, які картини можна „намалювати" до цього оповідання, в якій послідовності розмістити створені в уяві картини, як назвати кожну з них. Цілком очевидно, що така робота сприяє розвитку творчої уяви учнів.

Запропонуйте дитині назвати якнайбільше слів, що позначають яке-небудь поняття. Цю вправу можна перетворити на цікаву гру . Вам необхідно зробити «квітку»: з кольорового паперу виріжте десять пелюсток, на яких напишіть завдання; окремо зробіть серединку - склейте два кружки так, щоб краї залишалися вільними. Вставте пелюстки з написаними завданнями у вільні краї серединки. Кожний тягне пелюстку й виконує запропоноване завдання.

(6-7 років)

1)     Назви слова, що позначають дерева ( наприклад, береза і т.д.)

2)     Назви слова, що стосуються спорту (футбол тощо).

3)     Назви слова, що позначають диких звірів.

4)     Назви слова, що позначають свійських тварин.

5)     Назви слова, що позначають наземний транспорт.

6)     Назви слова, що позначають повітряний транспорт.

7)     Назви слова, що позначають водний транспорт.

8)     Назви слова, що стосуються мистецтва.

9)     Назви слова, що позначають овочі.

10)Назви слова, що позначають фрукти.

 ( 8-9 років)

1)     Назви слова, що позначають ягоди.

2)     Назви слова, що позначають тварин, що живуть в Африці.

3)     Назви слова, що позначають комах.

4)     Назви слова, що позначають планети.

5)     Назви слова, що позначають ссавців.

6)     Назви слова, що позначають спортивний інвентар.

7)     Назви слова, що стосуються медицини.

8)     Назви слова, що позначають назви казок.

9)     Назви слова, що позначають річки.

10)Назви слова, що позначають марки машин.

 Гра «Скільки в слові складів» ( 7-8 років)

Ведучий, кидаючи м'яч учасникам, називає слово.   Той, хто отримав м’яч, називає кількість складів у цьому слові й повертає м'яч ведучому.

Варіанти слів:

ДУБ,КОЗА,БРАТ,

ВОДА,ШУМ,ПОЛЕ,

ЗИМА,КИТ,СКРИНЯ,

ЖИРАФ,КІТ,ШУБА,

КОВЗАНКА,КУЛЯ,СЛОВО,

ЛЯПКА,ГОДИННИК,РУКА,

ШАРФ,ЧАШКА,КНИГА,

МИР,ЛІС,ХЛОПЧИК,

ГОЛОВА,ХЛІБ,СОБАКА,

КОРОВА,ЗМІЯ,БОРОШНО,

КІНО,ЦЕГЛА,НАСІНИНА,УЧЕНЬ,

РИБА,ЧЕРЕВИКИ,СОРОЧКА,КУРЧА,

МЕТЕЛИК,БОЧКА.

Гра „Багато - один" (7-9 років)

. Ведучий, кидаючи надувний м'яч, називає слово у формі множини, а гравець, повертаючи м'яч, - у формі однини.

Варіанти слів:

КОТИ,ГРАКИ,ЛІСИ,

РЯДИ,МОСТИ,СТОВПИ,    ПАГОРБИ,СЛІДИ,БУДИНКИ,

 КРОТИ,КОСИ,ОЧІ,

 ШАФИ,ШАРФИ,

 СЛОНИ,САДИ,КУЩІ,

 НОСИ,МЛИНЦІ,АРКУШІ,

 ГРИБИ,СТОЛИ,НОЖІ,

КОРЖІ,БАНТИ,ФАНТИ,

НОЖИЦІ,БРАТИ,ГНОМИ,  РОТИ,ГОДИННИКИ,БОЛТИ, КОВШІ,ГРИВНІ,ПАРАСОЛІ.

Гра „Квітка, дерево, фрукт" (6-9 років)

. Ведучий указує по черзі на кожного гравця й вимовляє: „Квітка, дерево, фрукт, квітка, дерево...". Той гравець, на якому зупинилася лічилка, повинен швидко ( поки ведучий рахує до трьох) назвати в даному випадку дерево. Причому кожного наступного разу ( коли випадає дерево або фрукт) назви не повинні повторюватися.

Якщо відповідь правильна, ведучий продовжує гру. Якщо відповідь неправильна або назва

 Діти дуже люблять ігри. Вони мають неоціненне значення для розвитку творчої уяви.

Наприклад: Що може статися, якщо:

•        сонечко прив'язати мотузкою так, щоб воно не змогло сховатися за горизонт?

•        якщо всі предмети падатимуть не вниз, а вгору?

•        якби людина перестала вживати їжу?

До яких наслідків це приведе? Уявіть ці явища і висловіть якнайбільше здогадів.

  Гра „Склади речення"

 Використовуючи три заданих слова, скласти якнайбільше речень:

1.     Корова, легкий, літати;

2.     Подушка, веселий, жувати;

3.     Зошит, мавпочка, сова. Завдання:

Скласти речення незвичайного, фантастичного змісту: „Коли корова літала над полем, вона стала легкою, як пух".

Гра „Чарівні кола"

 Намалювати кола. Домалювати, щоб вийшли різні предмети, які мають округлу форму: м'яч, тарілка, ґудзик, кулька, сонце, окуляри, телефон.

 Гра „Придумай історію"

 Наприклад: - „ Придумати історію про гнома, який хотів стати велетнем".